Parafia Greckokatolicka pw. Podwyższenia Krzyża Świętego w Górowie Iławeckim

В парафіальному архіві зберігається вручну написаний вірш о. Булата. 

 Передала його п. Дарії Якимець (здому Воробець). Тож бачимо, що перший парох нашої парафії писав вірші і в них розкривав свою любов до України.

   Пишу вірші ритми

   А ви їх читайте –

   І автора тих віршів

   Всюди вихваляйте.

   Бо в тих віршах мій ритм

   Я ти правду кажу.

   Мова чисто українська

   А ж за серце вяже.

      У мене є одно кохання

      Котре не зраджу я в віки

      Росло воно не день не рік

      А і зо мною виростало

      І цвіткою дрібною стало

      Не одцвите моє кохання

      А буде в серці до сконання.

Отець Іван Булат (9.10.1901 – 1.03.1977) народився у селі Заліська Воля Ярославського повіту в родині Михайла й Анни (з дому: Турчин).

Навчався у Перемиській чоловічій гімназії. З 1926р. продовжив навчання в Духовній семінарії. Був він серед перших, які поступили в семинарію після «боротьби за жінок», яку проводив Владики Йосафата Коциловського з духовенством єпархії намагаючись увести целібат серед духовенства. Священничі свячення прийняв як безженний 30 березня 1930 р..

Душпастирську працю почав у селі Лівчиці (Комарнянський деканат), натомість від жовтня 1931 р. став завідателем парафії в Бортному (з дочерною церквою в Перегонині (Горлицький деканат). 

У 1939 р. був заарештований польською владою й ув’язнений у Березі Картузькій.

Під час Акції «Вісла» 10 червня 1947р. був знов арештований у Горлицях за підозрою у співпраці з українським підпіллям. До 12 грудня 1948р. перебував у концтаборі в Явожні. По звільнені подався до родини Булатів, яка проживала в селі Якунувка біля Круклянок на Мазурах. У 1949 р. пройшов тритижневий курс латинського обряду під оком кс. кан. Юзефа Вєжбіцкєго в Ельблонзі.

В 1949 – 1956 рр. о. Іван виконував обов’язки сотрудника латинської парафії в Олецьку. Відтак у 1956 переїхав до Кандит, де в самій місцевості та навколішніх селах компактно прожмвали переселені українці. Оскільки костел був в руїні половину приходства пристосував на каплицю а в другій частині замешкав.

На Благовіщення (7 квітня) 1957 рр. відслужив першу літургію для греко-католиків в костелі в Гурові Ілавецькому. З того часу залишався парохом Римо-католицької парафії в Кандитах та Греко-католицької в Гурові Ілавецькому. Помагав отцю Ощипкові в Острому Барді та Бартошицях. За віддану працю для Церкви, на прохання Генерального Вікарія для греко-католиків у Польщі о. митрата Василя Гриника, Примас Польщі, кард. Стефан Вишинський, як делегат для греко-католиків у Польщі, відзначив о. Булата гідністтю крилошанина перемиської Капітули.

31.12.1971р. перейшов на пенсію з Римо-католицької парафії в Кандитах. 13.06.1973р. був звільнений з пароха Греко-католицької парафії в Гурові Ілавецькому.

На останні роки життя пригорнула його родина Щетинських з Кандит.

Помер в бартошицькій лікарні і похований в Бартошицях на старому цвинтарі при вул. Кентшиньскіей.